Цензор.НЕТ

10.08.18 21:33

Про Миколу ...

Сьогодні 4 роки, як в бою за Іловайськ загинув мій чоловік - Микола Березовий, Коля, Сонечко. Я до сих пір не можу в це повірити. Я істерично ставлюсь до цвинтарного церемоніалу. Я панічно боюся могили. Але в усьому цьому жаху є одне чудо, маленька і тепла іскорка його життя - на Коліній могилі кожен рік з самого його серця виростає соняшник... Сам. Його ніхто не садить. Я весною сію квіткові декоративні соняхи багатоголові, бо він загинув на соняшниковому полі. А цей могутній з однією головою виростає сам в самому центрі. При чому росте він, як в казці. Ще не має, а тут вже півметра, а тут вже розцвів. Я завжди приїжджаю коли він цвіте. Бо Коля мене кличе. Колі так хочеться підняти мені настрій він робить для цього єдине що може- виростає соняхом. Він дуже хоче щоб я до нього прийшла доторкнулася. Він знає що я не ненавиджу могилу. Але він знає що я люблю квіти. Він так старається вирости і розцвісти. Зробити єдине що він може для мене. Я ледь не запізнилася... я була на зборах на полігоні в Дівичках в статусі солдата без права покидати військову частину. І тут він почав мене гукати. Я пересилаю друзям своє фото в формі і один мені пише - ти як солдат Джейн. Він не знав що Коля так мене назвав під час останньої з ним розмови. А в мене це часто стоїть перед очима. Це було в маєтку Януковича в Урзуфі де базувався Азов. Пам’ятаю ми сиділи тоді на ліжку Яника і я щось захоплено торохтіла, чи то про зброю, чи то про бойові плани. А він так з докором мене урвав: "А ти не можеш хоч 5 хвилин побути не в ролі солдата Джейн...". І коли мене так назвали, я знов згадала його закохані очі і те, що це було рівно 4 роки тому. А потім було заняття з військової медицини і мені випадало постійно накладати жгут саме в тому місці де ніхто не наклав йому. Він помер від втрати крові з легким пораненням на стегні. (Я бачила його рану в морзі і те, що він міг залишитися живий, до сих пір не дає мені спокою). Я зрозуміла, що він мене кличе. Наступний день була неділя у нас не було занять. Я написала рапорт мене відпустили додому. Я приїхала в Бориспіль на його могилу. А там він - соняшник. Стоїть чекає. Він так мріяв дотягнутися до мене що виріс більше 2 метрів. І з останніх сил тримав квітку. Він так хотів мене вразити. Хоч тим що може. Голова його вже похилилася. І я цілувала його...



Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику